Відгук про йога-ретрит “АНТИСТРЕСС”, травень 2019 – Олена

“Чудові будуть вихідні на природі!” – подумала я і потягла з собою на ретріт ще й Світу.
Що я робитиму там я точно розуміла: давно мріяла попрактикувати йогу на свіжому повітрі і з інструктором. А ось Мірі передбачалося насолоджуватися природою 😌

Ось що означає не будувати очікувань – адже буде так, як запланували не ми.

Першого ж вечора “Лєнка-теплична рослина” у мені почала сперечатися з “Оленою-саморозсудливістю” на предмет “а чи не час додому”. У номері було холодно, а ковдра тоненька і спати довелося одягненими. Народ “святкував” Великдень, п’яні постояльці двічі хотіли увійти до нашого номера, поплутавши зі своїм, а хтось у холі знайшов піаніно і лабав “до Елізи” злегка на півночі. Ми ж лягли рано, щоб о 5.30 бути бадьорими як огірки, але я жодного разу не заснула і до ранку була скоріше як зомбі-курага.
Висуватись з-під ковдри в таку рань жодного разу не хотілося.
Вообщем погода нас радувати не збиралася і в моїй голові продовжував теплі план втечі, принаймні частковий – відправити спочатку додому Світу.

Навіщо я так яскраво описую все це? Щоб нагадати собі і вам як легко можна здатися на півдорозі на щастя. Адже все, що сьогодні я думаю про ретрит можна описати фразою – ХОЧУ ЩЕ!!!! 🙏

Ми адаптувалися, знайшли додаткові ковдри, стали використовувати пляшки з водою як грілки, святкуючі роз’їхалися, а сон став міцнішим. Сонечко періодично тішило так що навіть жарко ставало, веганська їжа була смачною, чай ароматним і зігріваючим, люди чудовими, природа радувала, зустрічі біля вогнища гріли, а йога на природі – так я ще у своєму житті не дихала НІКОЛИ!